Студенти кафедри КЛП беруть активну участь у роботі наукових гуртків, які функціонують при кафедрі. Саме там їм вдається реалізувати творчий потенціал та проявити креативність при вирішуванні конкретних завдань. Студентка – магістр Людмила Дідик здійснила свій власний переклад відомого монологу Гамлета із однойменного твору В. Шекспіра, таким чином, реалізуючи програмні результати навчання
To be, or not to be, that is the question:
Whether ’tis nobler in the mind to suffer
The slings and arrows of outrageous fortune,
Or to take arms against a sea of troubles
And by opposing end them. To die—to sleep,
No more; and by a sleep to say we end
The heart-ache and the thousand natural shocks
That flesh is heir to: ’tis a consummation
Devoutly to be wish’d. To die, to sleep;
To sleep, perchance to dream—ay, there’s the rub:
For in that sleep of death what dreams may come,
When we have shuffled off this mortal coil,
Must give us pause—there’s the respect
That makes calamity of so long life.
For who would bear the whips and scorns of time,
Th’oppressor’s wrong, the proud man’s contumely,
The pangs of dispriz’d love, the law’s delay,
The insolence of office, and the spurns
That patient merit of th’unworthy takes,
When he himself might his quietus make
With a bare bodkin? Who would fardels bear,
To grunt and sweat under a weary life,
But that the dread of something after death,
The undiscovere’d country, from whose bourn
No traveller returns, puzzles the will,
And makes us rather bear those ills we have
Than fly to others that we know not of?
Thus conscience doth make cowards of us all,
And thus the native hue of resolution
Is sicklied o’er with the pale cast of thought,
And enterprises of great pith and moment
With this regard their currents turn awry
And lose the name of action.
Бути чи не бути: ось в чому питання.
Скоритись тортурам моїх же думок
Чи прийняти у тіло безжалісно долі кілок ?
Чи стати у море з проблемами в бій,
і дати їм відсіч сновидінням із мрій.
Всі муки серця й тисячі тортур,
що ми жадали так побожно,
забути та віддатись в мертвий сон,
що нас веде у світ тривожний.
А що за сон, проблема в чім скажи?
Хіба у мертвім сні можливо бачити нам сни?
Як ми позбудемось всього?
Отих напасть земного буту.
Що завдає нам болю, єхидство часу та мороку.
Гнобителя кривда, знущання й зневага,
ніяк не зрівняти з нероздільним коханням.
Терпляча заслуга героя бере,
коли він в свої руки кинджал дістає.
Бо хто б терпів тягар солоного життя?
В людей є страх перед тією смертю
Коли в незвіданих світах душа шукає вороття,
Його нема, як не накажеш ти своєму серцю.
І страх нас змусить витерпіти все,
аніж пірнути в лихо невідоме.
А вирок долі наш такий:
То розум легкодухими нас робить,
відважність покидає нас тоді,
коли ті наміри від нас відходять.
Моя Офеліє чарівна, прекрасна діво серед всіх,
згадай нещасного мене, в святих молитвах ти своїх!